Кирилівська ЗОШ - С Iст "Золота Рибка".
 
Четверг
24.09.2020
15:57

<

Меню сайту












Категорії каналів


Міні-чат


Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 78


Як навчити дитину творчо мислити

Однією з невід’ємних складових навчально-виховного процесу в дитячому навчальному закладі є навчання дітей мовленню. Кожна маленька дитина – це неповторна й унікальна особистість, яка має право на любов і повагу. Немовля не вміє говорити, але, починаючи з 3-х років, може вільно спілкуватися з дорослими й однолітками на близькі для нього теми.

Розвиток мовлення  одне з провідних завдань та змістовних напрямків освітньої роботи з дітьми. Реалізація цих завдань повинна розпочинатися вже з перших років життя, тому що процес опанування дитиною мовлення є надзвичайно цікавим і своєрідним. У Базовій програмі розвитку дитину дошкільного віку "Я у Світі" компоненти мовлення дитини (словник,звуковимова, граматичні вміння) викладено розрізнено, але на практиці реалізувати їх необхідно в комплексі. Традиційно науковці і практики вбачали мету навчання дітей рідної мови та розвитку мовлення як засіб спілкування та пізнання довкілля. Нині, коли формування методики як науки в Україні відбувається під впливом людиноцентристських державних освітянських документів, інакше визначається завдання мовленнєвого розвитку дітей. А саме, у контексті загального розвитку культурної особистості. Якщо в попередні роки головна увага приділялася формуванню окремих мовленнєвих умінь та навичок на основі елементарного усвідомлення мовних явищ, то сучасною метою на етапі дошкільного дитинства є виховання мовної особистості, тобто формування особистості, яка адекватно, вільно і творчо застосовує мову в різних ситуаціях з метою реалізації власно мовленнєвих завдань.

Структурні компоненти з яких складається процес формування мовлення дошкільнят:

1.     Мовленнєва компетентність (МК)  одна з ключових базисних характеристик особистості.

2.     Мовленнєвий розвиток (МР) – формування певних умінь та навичок, що забезпечують функціонування мовлення.

3.     Навчання мови (НМ)  пов’язане з опануванням певного обсягу елементарних знань про мову й мовлення, що формуються на основі розвитку мовного чуття й водночас зумовлюють цей розвиток.

4.     Мовленнєве виховання (МВ) – виховання мовленнєвої культури особистості.

МК – виявляє готовність та спроможність особистості адекватно та доречно застосовувати мову в конкретних ситуаціях буття (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо ) використовуючи як мовні, в тому числі інтонаційні, засоби виразності, так і позамовні (міміка, жести, рухи).

МР – цілеспрямоване формування в дітей навичок та вмінь (правильної звуковимови, доречного добору або поєднання слів та інших мовних та позамовних засобів, використання слів у певній граматичній формі, тощо), які забезпечують функціонування процесу мовлення відповідно до мовних форм.

НМ – процес формування на основі елементарних знань та уявлень про мову й мовлення мовленнєвої компетентності та розвиток чуття мови. НМ передбачає засвоєння та усвідомлення дітьми норм, що склались історично у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, та адекватне застосування цих знань у мовленнєвій діяльності.

МВ – виховання у дітей любові, шанобливого ставлення до рідної мови, прагнення розмовляти правильною, культурною, красивою рідною мовою.

Завдання вихователя  створювати розвивальне середовище, в якому гармонійно поєднуються всі складники. Важливо забезпечувати життя дитини в здоровому природному середовищі та її спілкування з людьми, об’єктами, предметами побуту і явищами природи, які поповнювали б враження про довкілля, світобудову, розвивали цікавість, а відтак, і мовленнєву активність. Варто надавати перевагу реальним людям, картинам природи, її об’єктам перед їх зображенням, звертати увагу на приклади гармонії, взаємозалежності, доцільності, логіки. Насичення мовленнєвого середовища зразками рідної, української мови у різних її жанрах та формах забезпечується організацією різноманітної побутової діяльності, в якій діти навчаються оцінювати, аналізувати власне мовлення та реакцію на нього партнера. Важливо використовувати еталонні мовленнєві зразки, підтримувати бажання дитини експериментувати зі словом, звуком, заохочувати до вироблення самостійних суджень з приводу довкілля, власного "Я", висловлюватися з власної ініціативи. Будь-які контакти з дитиною мають супроводжуватися мовленням. Вона може зайнятися якоюсь справою разом з вихователем, однолітками або самостійно. Головне, щоб був процес пізнання.

Це і гра-заняття, і гра-забава, і вправи, і просто спілкування. Час не регламентується і цілком залежить від готовності малюка, його бажання та активності. Всі без винятку заняття – різні види діяльності, в яких домінує гра та спілкування. Щоб навчити дитину творчо мислити, треба змінювати тактику та стратегію педагогічного впливу. Для здійснення цієї мети застосовуються міні-заняття. Кількість таких занять, їх змістовне наповнення зумовлюється віковими особливостями вихованців. Протягом дня можна провести кілька міні-занять, а заплановану тему розглядати кілька разів. Це не тільки дасть змогу різнобічно розкрити її, а й обрати такі способи, час, тривалість, які ураховували б бажання, наміри, уподобання кожної дитини. Усі види дитячої діяльності (конструювання, драматизація, схд тощо), які дають дитині емоційне задоволення, сприяють розвитку творчо мислити, виражати свої прагнення, досягати певної мети.

Заняття має давати дітям емоційне задоволення. Це досягається створенням комфортних умов життєдіяльності та розвивального мовленнєвого середовища. Основний критерій оцінювання – зусилля, вкладені дитиною для досягнення мети; слід уникати змагальності у мовленнєвій діяльності (хто більше назве…). І дорослі не завжди вміють програвати.Активізувати мовленнєві дії у різних варіантах: розмірковувати, слухати, порівнювати, зіставляти, переконувати, доводити, агітувати. Так формується навичка суспільної мовленнєвої поведінки. Активність проявляється не лише в тому, що дитина відповідає, а й у тому, що вона готова говорити. Не зловживати зауваженнями дисциплінарного порядку, оскільки виникнення необхідності в них свідчить про втрату чи зниження інтересу дітей. Отже, не обмежуючись самими тільки деклараціями про цінність та неповторність кожної особистості, давайте шукати індивідуальні підходи до своїх вихованців, такі форми і способи організації роботи, які б розвивали творчу особистість.

Література:

·         Базова програма "Я у Світі"

 
Пошук



Вхід на сайт




Національна гаряча лінія Національна дитяча гаряча лінія

ПрофильВход
avatar
Добавить Новость Сообщения: Мой Профиль Изенить Данные Все Пользовтели