Кирилівська ЗОШ - С Iст "Золота Рибка".
 
Четверг
24.09.2020
15:54

<

Меню сайту












Категорії каналів


Міні-чат


Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 78


ДИТЯЧА АГРЕСІЯ Агресія — це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протесті почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати «безпредметна агресивність» — розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об'єкти — на дітей, тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудженість та імпульсивність. Чим можуть допомогти батьки Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на Вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту. Дитяча агресія. Як її подолати?    Агресивна поведінка дитини практично завжди є виразом якоїсь іншої психологічної проблеми. Щоб зрозуміти ці психологічні проблеми, до уваги треба приймати різні чинники, наприклад, вік дитини, яка вона по рахунку дитина в сім'ї. Як вважають психотерапевти , це допомагає зрозуміти, що стало причиною агресії.Якщо дитина порівняно маленька і відвідує дитячий садок, найімовірніше вона не справляється з розставанням з батьками, коли знаходиться в дитячому садку, і це є для неї стресом. Побічним ефектом стресу можуть бути спалахи зла, бо злість це дуже активний захист, боротьба за спокій і свою цінність.Якщо ж дитина вже відвідує школу, у боротьби з ровесниками мотив такий самий - відчування  непотрібності, скривдженості, бути невизнаним і нелюбом. Для початку батьки самі повинні задати собі запитання - чи все в порядку у нас вдома? Можливо батьки в розлученні? Або хтось хворий? Або народився братик чи сестричка, або помер хтось із близьких?Дії батьків залежать від ситуації - у разі життєвих проблем, враховуючи вік дитини, їй необхідно пояснити, що відбувається.Якщо Ви у вихованні дитини вдавалися до фізичних покарань, необхідно звернутися до психолога, тому що дитина звикла вирішувати конфлікти силою. У такому випадку комусь потрібно допомогти засвоїти інший спосіб побудови відносин з ровесниками.Розповідайте про важливі для сім'ї цінності, наприклад, про чесність, про дружелюбність, повазі і, враховуючи вік малюка, приводь приклади та пояснювати. Так дитина почне розуміти основи, на які в майбутньому можна буде опертися, будуючи відносини. Завжди питайте її думки і дискутуйте з дитиною, це допоможе швидко виявити агресію між ровесниками! Розкажіть, що цілком нормально відчувати злість, відчай чи горе, але це не привід агресивного ставлення до оточуючих.Стежте за своєю дитиною! Якщо Ви знаєте, що дитина може повести себе різко з іншими дітьми, будьте готові втрутитися раніше, ніж вона щось зробить. Така поведінка і розуміння наслідків дозволить дитині навчитися контролювати свої емоції. Не дозволяйте їй грати з іншими дітьми, які занадто агресивно і зухвало себе ведуть.Вчіть дитину вирішувати проблеми! Життя повне проблем і різних обставин, з якими доводиться стикатися щодня. Ніколи не пізно навчити дитину відповідально вирішувати складності у відносинах. Такі пояснення допоможуть їй мирно вирішувати проблеми і будувати дружні відносини в дитячому саду, школі. Розіграйте різні моделі поведінки, які покажуть наскільки складно мистецтво відносин.Попросіть дитину пояснити значення дружби! Для когось це просто спільна гра, проведення часу, але батькам необхідно навчити, що дружба це не тільки ігри, але і терпіння, довіра, мистецтво компромісу і розуміння один одного.Якщо пояснити дитині значення дружби, йому буде легше влитися в колектив, подружитися і не стати жертвою агресора.Нагороджуйте  дитину за гарну поведінку і ніколи не удавайтеся до фізичного покарання! Діти вчаться через попередній досвід, тому, якщо не хочете, щоб дитина стала агресором, переконайтеся на 100%, що самі дієте відповідально і обдумано. Крик і биття тільки підвищують можливість неадекватної поведінки дитини. Завжди, коли є привід, нагороджуйте дитину за гарну поведінку.Навчайте соціальним навичкам! Багатьом агресорам не вистачає вміння адекватно вести себе в суспільстві. Цим соціальним і комунікативним навичкам треба навчати до того, як дитина потрапляє в суспільство. Іноді діти не вміють толком заявити про свої бажання, висловити протест чи обурення в прийнятній ввічливій формі. Учіть всім цим азам  у звичній для дитини і спокійній обстановці.Навчіть дитину поважати самого себе! Діти, які відчувають гордість за себе, не стануть агресорами по відношенню до інших. Нехай дитина назве все, що їй подобається і не подобається в собі, це посприяє самосвідомості. Розкажіть своєму дитяті, які риси Ви в ній особливо цінуєш і поважаєш. Завжди підкреслюй її сильні сторони і нагадуй їй про її успіхи. Пам'ятай, що в першу чергу самі батьки повинні поважати своїх дітей і пишатися ними. Дитяча агресивність і запобігання її виявам.                            Підвищена агресивність  є однією з найбільш гострих проблем не лише для лікарів, педагогів і психологів, а й для суспільства в цілому. Актуальність цієї теми очевидна, оскільки кількість дітей з такою поведінкою неухильно зростає, що спричинено сумою цілого ряду несприятливих факторів, а саме:•    погіршенням  соціальних умов життя дітей;•    кризою сімейного виховання;•    неуважністю педагогів до емоційно-психічного стану вихованців і учнів;•    зростанням кількості патологічних пологів, які мають наслідки дляпсихофізичногорозвиткудитини;•    здійснюваною засобами масової інформації пропагандою культу насильства.В останні роки  науковий інтерес до цієї проблеми зріс, але, на жаль, праці науковців у більшості випадків уміщують лише теоретичні розмірковування про її прояви й механізми. У той же час досліджень, що базуються на реальному досвіді корекції й терапії, відносно небагато.Жодна поведінка так не нервує батьків і педагогів, не дезадаптує так дітей, як агресивність. Агресивність проявляється в широкому діапазоні: від різких висловлювань до фізичних дій, являючи собою той випадок, коли замість співчуття дитина викликає загальне роздратування і часто – агресію у відповідь. Відомо, що агресія закладена в людині біологічно. Це механізм, який у давні часи давав людині змогу вижити серед більш пристосованих і сильних тварин. Коли ж цю проблему було для людини знято, агресія не зникла, а потрапила під контроль соціальних норм і функцій.Сучасні психологи виділяють позитивну агресію, яка забезпечує можливість виживати  індивіду, групі чи суспільству в цілому, і  агресію негативну, яка скерована на задоволення власних бажань шляхом заподіяння шкоди іншим. Межа між ними досить тонка. Агресивна поведінка  може проявлятися як:•    засіб досягнення значимої цілі;•    спосіб психологічної розрядки;•    спосіб задоволення потреби в самореалізації і самоствердженні.Агресивна поведінка  складається з трьох компонентів: пізнавального, емоційного і вольового. Пізнавальний включає в себе розуміння ситуації, виділення об’єкта і мотиваціюдля прояву агресії. Емоційний компонент являє собою легке виникнення негативних емоцій: гніву, злості, презирства тощо. Вольовий компонент -  цілеспрямованість, наполегливість, ініціативність -  якості самі по собі позитивні. Всі вони пов’язані з фізіологічними якостями особистості підлітка – темпераментом, інтроверсією, екстраверсією тощо. За формою агресивні дії можуть бути різноманітні. Сюди включають дитячу неслухняність,суперечки, бійки й конфлікти, образи тощо. Серед психологічних особливостей, що провокують агресивну поведінку, зазвичай виділяють:•    недостатній розвиток;•    занижену самооцінку;•    низький рівень самоконтролю;•    недорозвиненість комунікативних навичок;•    підвищену збудливість нервової системи внаслідок різних  причин       (хвороби, травми і под.).Розрізняють поняття агресія і агресивність. Перше розглядають як окремі дії, вчинки, друге – як відносно стійку якість особистості, що виражається в готовності до агресії.Види підліткової агресії:•    реактивна;•    аутоагресія;•    фізична;•    цільова;•    пряма;•    дотична;•    інструментальна;•    вербальна;•    гетероагресія;•    спонтанна. Хлопчик 13 років, після конфлікту з батьком, приходить у школу роздратований, незадоволений собою ( реактивна агресія). Він кричить на сусідку по парті, бо вона не дає йому списати домашнє завдання з математики, і погрожує їй побоями (пряма, вербальна, реактивна, інструментальна, гетероагресія). Під час уроку, коли вчитель робить йому зауваження, грубіянить, потім, сівши на своє місце, незадоволено бурчить (пряма, вербальна, реактивна агресія). На перерві бігає й  голосно кричить, погрозами примушує товариша поділитися пиріжком, уживає нецензурні вирази. На іншій перерві ламає  швабру, перевертає смітник( механізм розрядки емоцій), а після уроків, уже в вестибюлі, доганяє сусідку й  боляче смикає її за косу. Етіологічними факторами патологічної агресивної поведінки у підлітків є:1.    Дисгармонійне виховання.2.    Бездоглядність.3.    Приклади агресивної поведінки в оточенні підлітка.4.     Досвід насилля (морального, фізичного, сексуального) в сім’ї чи поза нею.5.    Стрес і фрустрація базових потреб дитини.6.    Соціальна неуспішність, непопулярність серед ровесників.7.    Вроджені фізичні аномалії.8.    Хронічні соматичні захворювання.9.    Ураження головного мозку.10.    Неврози і невротичний розвиток.11.    Поведінкові розлади підліткового віку.12.    Емоційні розлади.13.    Посттравматичний стресовий стан.14.    Психопатичний розвиток і особистісні порушення.15.    Психотичний стан. Поведінкові розлади діагностуються в підлітків у тому випадку, коли має місце стійка і циклічна поведінка, за якої порушуються  права інших людей або норми і правила. Така поведінка спостерігається  якнайменше впродовж шести місяців і включає такі симптоми (за МКХ – 10):•    дитина проявляє незвичайні і стійкі для свого віку спалахи гніву;•    часто дискутує з дорослими;•    часто активно відмовляється виконувати доручення дорослих і порушує  правила  поведінки;•    спеціально чинить так, щоб дошкулити іншим;•    часто в своїх помилках звинувачує  інших;•    часто ображається;•    часто сердиться;•    виявляє  мстивість;•    обманює й порушує обіцянки, ухиляється від виконання обов’язків;•    часто  свариться і б’ється;•    використовує зброю для завдання фізичного болю;•    проявляє фізичну жорстокість стосовно інших людей чи тварин;•    навмисне руйнує чужу власність;•    може вчиняти злочин на очах у жертви;•    схиляє іншого до статевих відносин.У підлітковому віці до індивідуально-типологічних чи психопатологічних факторів агресивної поведінки приєднується ще й кризово-віковий. Кризова ситуація віку провокує психопатологічні прояви агресії, характерні для підліткового віку. В динаміці агресивної і насильницької поведінки даного віку провідну роль  відіграють:•    афективні розлади і розлади настрою (депресія, тривога, страхи);•    розлади потягів;•    психопатичний розвиток особистості. Які хлопчики виростають агресивними частіше за інших?A.      «Кумири сім’ї», які ростуть без батька в жіночому оточенні.Прикладом може бути М.Ю.Лермонтов, який виховувався бабусею і її оточенням. Хлопчик виріс великим поетом, але при цьому впертою, збудливою і непоступливою людиною, схильною до конфліктів. Якось він образливо висловився про даму                ( сестру Мартинова), що спровокувало фатальну дуель.B.      Хлопчики, які виховуються в сім’ї з жорстоким і авторитарним батьком і м’якою мамою. Використовуючи механізм ідентифікації з батьком, підліток буде протистояти всім, у тому числі й батькові. Такий хлопчик сам виростає жорстоким і авторитарним.Прикладом може бути Й.В.Сталін. Він ріс у бідній сім’ї, де батько-алкоголік постійно бив і принижував його.   Відмінності в прояві агресії у дівчаток і у хлопчиків:•    агресія хлопчиків більш відкрита, груба, менш контролюється;•    дівчатка більш сензитивні і вразливі, тому рано замінюють фізичну агресію     вербальною -  іронією і сарказмом;•    дівчатка вміють контролювати себе, тому їхня агресія зовнішньо менш ефектна, завуальована;•    дівчатка в бійках виконують роль заводія, хлопці – виконувача.   Психологічна корекція агресивних форм поведінки проводиться різними методами за такими напрямками:•    гра;•    виділення зі звичного оточення і поміщення в корекційну групу(якщовстановлений зв'язок між агресивною поведінкою підлітка і його оточенням);•    творче самовираження (арт-терапія, малювання, конструювання, музика та іншівиди творчості);•    сублімація агресії в соціальну діяльність(волонтерство, виконання доручення, громадської роботи);•    сублімація агресії в спорт: підлітків краще залучати до групових видів спорту, яківимагають навичок співробітництва, а також до агресивних індивідуальних видівспорту, наприклад, боксу, карате і под.;•    участь у тренінговій групі з метою формування навичок конструктивної взаємодіїі адаптивної поведінки.

 
Пошук



Вхід на сайт




Національна гаряча лінія Національна дитяча гаряча лінія

ПрофильВход
avatar
Добавить Новость Сообщения: Мой Профиль Изенить Данные Все Пользовтели